Словарь української мови
Борис Грінченко
О
оправа
Берлін: Українське слово, 1924

Опра́ва, ви, ж. 1) Оправа, обдѣлка. Окунь перекинувся ґранатовим перснем у золоті оправі. Рудч. Ск. II. 113. 2) Переплетъ.