Словарь української мови (1924)/оповіщатися

by Борис Грінченко

◀ оповіщати

Словарь української мови Борис Грінченко О оповіщатися

опоганити ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Оповіща́тися, ща́юся, єшся, сов. в. оповісти́тися, щу́ся, сти́шся, гл. 1) Объявлять, объявить о себѣ, являться, явиться. Я піду оповіщуся у волость. 2) Заявлять, заявить. Пішов до попа оповіщатися, що думка сина женити. Черн. г. Оповіщуся старостою, старшиною та й до мирового. НВолын. у.