Словарь української мови (1924)/оповідь
◀ оповідувати | Словарь української мови О оповідь |
оповістити ▶ |
|
О́повідь, ді, ж. 1) = Оповідка. Довго слухав Остап оповідь братову. Грин. I. 288. 2) Сообщеніе, объявленіе. Шух. I. 41. Оглашеніе церковное о бракѣ. МУЕ. III. 50.