Словарь української мови (1924)/оперечитися
| ◀ оперезатися | Словарь української мови О оперечитися |
оперитися ▶ |
|
Опере́читися, чуся, чишся, гл. Упираться, противиться. Старшина кликав його у волость, а він оперечивсь, не хотів іти, так ми його взяли та й повели. Новомоск. у.