Словарь української мови (1924)/опалка

by Борис Грінченко

◀ опалити

Словарь української мови Борис Грінченко О опалка

опалубити ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Опа́лка, ки, ж. 1) Мѣшокъ для кормленія лошадей въ дорогѣ овсомъ, — подвѣшивается къ мордѣ лошади, у отверстія его, въ края зашиты двѣ палки. Рк. Левиц. Хотин. у. 2) Корзина, плетенка. 3) = Опалачка. Желех.