Словарь української мови (1924)/окіп

by Борис Грінченко

◀ окільце

Словарь української мови Борис Грінченко О окіп

окіст ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Окі́п, око́пу, м. 1) Окопъ, валъ со рвомъ. Окіп (круг току) розвалила на десять локіт. Драг. 58. На долині при окопі дівчина гуляє. Чуб. V. 2) Жиді́вський окі́п. Еврейское кладбище. Житом. у.