Словарь української мови (1924)/окостуватий
| ◀ окорм | Словарь української мови О окостуватий |
окостяк ▶ |
|
Око́стуватий, а, е. 1) Костистый; съ широкими костями. Ном. № 13937. Цей віл худий, але окостуватий. 2) Твердый какъ кость. Окостувате дерево — сокира відскакує. Вас. 146.