Словарь української мови (1924)/оклунок
◀ оклоняти | Словарь української мови О оклунок |
оклякнути ▶ |
|
Оклу́нок, нка, м. = Клунок. Держи свій оклунок.... От насипав. Кв. II. 23. Ум. Оклу́ночок. Деяку шустелину свою зв'язала в оклуночок. Г. Барв. 238.