Словарь української мови (1924)/окладати
◀ окіян | Словарь української мови О окладати |
окладина ▶ |
|
Оклада́ти, да́ю, єш, гл. = Обкладати. Труну дорогими сукнами окладали. Макс. 2) Бить. Виломив сі, витесав бучок відзніковий, як прийшов до хати дяка окладати. Чуб. V. 675. Ребра києм окладати. К. ЦН. I. 173.