Словарь української мови (1924)/окарувати
| ◀ окапини | Словарь української мови О окарувати |
окаряч ▶ |
|
Окарува́ти, ру́ю, єш, гл. См. Карувати. Навчи, навчи, бідная вдово, да свойого сина! Як не будеш научати, будем карувати: окаруєм руки й ноги і чорнії брови, щоб не ходив до дівчини молодої. Мет. 241.