Словарь української мови
Борис Грінченко
О
озувати
Берлін: Українське слово, 1924

Озува́ти, ва́ю, єш, сов. в. озу́ти, зу́ю, єш, гл. Надѣвать, надѣть (обувь), обувать, озуть. Ізвечора русу косу чесала, а опівночі черевички озувала. Чуб. III. 219.