Словарь української мови
Борис Грінченко
О
озадок
Берлін: Українське слово, 1924

Оза́док, дку 1), м. Задняя часть туши. З барана озадок. Лохвиц. у. Слов. Д. Эварн. 2) мн. Остатки. Тому чо́ло, а мені озадки. (Стрижевск.)