Словарь української мови
Борис Грінченко
О
огненний
Берлін: Українське слово, 1924

Огне́нний, а, е. 1) Огненный. Чуб. I. 22. Огненне море. Шевч. 2) Пылкій, горячій. Він до роботи огненний. Лебед. у. Огненний чоловік. Черк. у. 3) — сусіда. Сосѣдъ, постройки котораго весьма близко. Харьк. г.