Словарь української мови (1924)/обік

by Борис Грінченко

◀ обійти

Словарь української мови Борис Грінченко О обік

обікласти ▶

Берлін: Українське слово, 1924

О́бік, нар. Рядомъ, возлѣ. Здорова була, дівчинонько! — як на струні брязнуло обік мене. МВ. (О. 1862. III. 54). Виступає. Обік його жіночка небога. Шевч. II. 21.