Словарь української мови (1924)/обширь
| ◀ обшивчастий | Словарь української мови О обширь |
обшити ▶ |
|
О́бширь, рі, ж. 1) Пространство. Земля… ходить круги сонця по великій обширі світу Божого. Дещо. 2) Объемъ. Народню мову не жарт осягнуть усю в її обширі. О. 1861. IV. 34.