Словарь української мови (1924)/обушок
| ◀ обушник | Словарь української мови О обушок |
обханючити ▶ |
|
Обу́шок, шка, м. 1) Ум. отъ обух. 2) Чеканъ. Став (козак) з під опанчини рогожової, з під поясини хмелової щирозлотний обушок виймати. Мет. 379. Золотий обушок усякі двері одчинить. Ном.