Словарь української мови (1924)/обужати
| ◀ обудити | Словарь української мови О обужати |
обужатися ▶ |
|
Обужа́ти, жа́ю, єш, сов. в. обуди́ти, джу́, диш, гл. Будить, разбудить. МВ. (О. 1862. I. 97). Той ще спить. Він обужає його. Чуб. II. 188. Челядку обудити. Гол. I. 84.