Словарь української мови (1924)/обточувати

by Борис Грінченко

◀ обточити

Словарь української мови Борис Грінченко О обточувати

обтріпати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Обто́чувати, чую, єш, сов. в. обточи́ти, чу́, чиш, гл. 1) Обтачивать, обточить. Токарь обточив ніжку. 2) Очистить на решетѣ. Обточи жито, бо з горошком. 3) = Оточи́ти. Рейментарь вколо Луг обточив. Гол. I. 16.