Словарь української мови (1924)/обтирати
| ◀ обтинач | Словарь української мови О обтирати |
обтиратися ▶ |
|
Обтира́ти, ра́ю, єш, сов. в. обіте́рти, обітру́, реш, гл. Отирать, отереть. Ісус почав обтирати ноги рушником. Єв. І. XIII. 5. Ой обтерла чорні очі й брови як шнурочок. Чуб. V. 309. Обітре рукавом. Левиц. I. 107.