Словарь української мови (1924)/обставати

Словарь української мови
Борис Грінченко
О
обставати
Берлін: Українське слово, 1924

Обстава́ти, стаю́, є́ш, сов. в. обста́ти, ста́ну, неш, гл. 1) Становиться, стать вокругъ, обступить. Сто тисяч турків і татар обстало окопи лядські, мов дітвора дучку. К. ЦН. 208. 2) Заступаться, заступиться за кого, стать за кого, защищать, защитить. Старшина обстане за ним. Могил. у. 3) Остаться. Тверда зіма впала, постіль непрана обстала. Гол. IV. 406.