Словарь української мови (1924)/обрізок

by Борис Грінченко

◀ обрізати

Словарь української мови Борис Грінченко О обрізок

обрій ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Обрі́зок, зка, м. 1) Обрѣзокъ. Ум. Обрі́зочок. Що й обрізочки, то на квіточки, а окравочки, то на хрестики. Чуб. III. 395. 2) Говори́ти без о́брізків. Говорить не стесняясь, съ полной рѣзкостью. Шух. I. 34.