Словарь української мови (1924)/обручка
◀ обручатися | Словарь української мови О обручка |
обрушати ▶ |
|
Обру́чка, ки, ж. 1) Кольцо. Грин. I. 109. Дівчино-рибчино, куплю, серце, обручку, подай, подай крізь кватирочку ручку. Мет. 7. 2) Браслетъ. Сквир. у.