Словарь української мови
Борис Грінченко
О
обривати
Берлін: Українське слово, 1924

Обрива́ти, ва́ю, єш, сов. в. обірвати, рву́, веш, гл. Обрывать, оборвать. Терен, терен коло хати, та нікому обірвати. Нп.