Словарь української мови (1924)/обпрядати

Словарь української мови
Борис Грінченко
О
обпрядати
Берлін: Українське слово, 1924

Обпряда́ти, да́ю, єш, сов. в. обіпря́сти, обпряду́, де́ш, гл. — кого. Прясть, спрясть для кого все ему нужное. Иноді й дівка стара буває досвітчаною матіррю… її і обпрядуть, і обсвітять. Г. Барв. 57.