Словарь української мови (1924)/обповивати
| ◀ обповзати | Словарь української мови О обповивати |
обпоганити ▶ |
|
Обповива́ти, ва́ю, єш, сов. в. обпови́ти, в'ю́, є́ш, гл. 1) Обвивать, обвить. Дивлюсь, аж приятель (хміль) за гілку зачепився, а трохи згодом глядь — всю рожу обповив. Греб. 371. 2) Пеленать, спеленать.