Словарь української мови (1924)/оборонник
| ◀ оборонний | Словарь української мови О оборонник |
обороняти ▶ |
|
Оборо́нник, ка, м. = Оборонець. Ум. Оборо́нничок. Батечку, мій голубчику, мій оборонничку, моя затулочко, оборони мене від лихої години, від невірної дружини. Г. Барв. 274.