Словарь української мови (1924)/обопільно
| ◀ обопільність | Словарь української мови О обопільно |
обора ▶ |
|
Обопі́льно, нар. Взаимно. Не долюбляв тільки батько удови, що така вона своєумка, непокірлива; не долюбляла і вона його обопільно. МВ. II. 79.
| ◀ обопільність | Словарь української мови Борис Грінченко О обопільно |
обора ▶ |
|
Словарь української мови — О
обопільно
Борис Грінченко
1924
Обопі́льно, нар. Взаимно. Не долюбляв тільки батько удови, що така вона своєумка, непокірлива; не долюбляла і вона його обопільно. МВ. II. 79.