Словарь української мови (1924)/обопільний
◀ обомліти | Словарь української мови О обопільний |
обопільність ▶ |
|
Обопі́льний, а, е. Взаимный, обоюдный. Чуб. VI. 339.
◀ обомліти | Словарь української мови Борис Грінченко О обопільний |
обопільність ▶ |
|
Словарь української мови — О
обопільний
Борис Грінченко
1924
Обопі́льний, а, е. Взаимный, обоюдный. Чуб. VI. 339.