Словарь української мови (1924)/оболонь
| ◀ оболона | Словарь української мови О оболонь |
обомліти ▶ |
|
Оболо́нь, ні, ж. Низменное луговое пространство. Мкр. Н. 23. В чистім полі на оболоні там іграв коник вороненький. Нп. Приїхав гість та й став на поміст, роспустив коні по всій оболоні. Ном. стр. 291, № 32.