Словарь української мови (1924)/обнова
◀ обнімчувати | Словарь української мови О обнова |
обновець ▶ |
|
Обно́ва, ви, ж. 1) Обнова, обновка. Чого се тобі так треба сорочки тії? — Обнови заманулось. МВ. (О, 1862. I. 89). 2) Откидной воротник шубы. Гол. Од. 17, 76.