Словарь української мови (1924)/обмовляти
◀ обмовити | Словарь української мови О обмовляти |
обмовонька ▶ |
|
Обмовля́ти, ля́ю, єш, сов. в. обмо́вити, влю, виш, гл. Наговаривать, наговорить, обговаривать, обговорить, злословить, оклеветать. Не любить мене свекруха, обмовляє мене. МВ. I. Не по правді мене обмовляєте! Я не злодійка, пані. МВ. (О. 1862. III. 70).