Словарь української мови
Борис Грінченко
О
облук
Берлін: Українське слово, 1924

Облу́к, ка, м. 1) Согнутый прутъ, дуга (отдѣльно и какъ часть снарядовъ). Шух. I. 224, 225. 2) Лука сѣдла. Шух. I. 252.