Словарь української мови (1924)/обладувати
| ◀ облада | Словарь української мови О обладувати |
облаз ▶ |
|
Обла́дувати, ду́ю, єш, гл. Владѣть, обладать. МВ. I. 137. Мій брат буде обладувати полем. Рк. Левиц. Володимир князь царством всім обладує. Драг. 249.
Обладува́ти, ду́ю, єш, гл. Приготовить, снарядить. Обладували вози в дорогу.