Словарь української мови (1924)/обколупувати
| ◀ обколупати | Словарь української мови О обколупувати |
обконати ▶ |
|
Обколу́пувати, пую, єш, сов. в. обколупа́ти, па́ю, єш, гл. Облупливать, облупить, обковыривать, обковырять. Занехаяні і обколупані негодою будинки-кам'яниці. К. (О. 1861. II. 233).