Словарь української мови (1924)/обичай
◀ обихідчастий | Словарь української мови О обичай |
обичайка ▶ |
|
Обича́й, ча́ю, м. Обычай, обыкновеніе. Да поїдем у той край, де хороший обичай. Мет. 30. Не позичай, — злий обичай: як віддає, то ще й лає. Ном. У мене обичай — козацький звичай: хоть побачу, то й не плачу. Чуб.