Словарь української мови (1924)/обдутися
◀ обдути | Словарь української мови О обдутися |
обезвічити ▶ |
|
Обду́тися, ду́юся, єшся, гл. 1) Распухнуть, раздуться. Увесь обдувся як барило. Котл. Ен. Він од горілки ввесь обдувся. Котл. Ен. II. 22. 2) Опиться. Обдувся води, аж боки росперло.