Словарь української мови (1924)/обгін
◀ обгинати | Словарь української мови О обгін |
обглежувати ▶ |
|
Обгі́н, го́ну, м. 1) Свозка и стягиваніе срубленныхъ деревьевъ въ кучи. Шух. I. 178. 2) У гуцульскихъ пастуховъ: ворота въ помѣщеніи, хлѣвѣ для скота. Шух. I. 186.