Словарь української мови (1924)/обголювати
| ◀ обгольня | Словарь української мови О обголювати |
обголюватися ▶ |
|
Обго́лювати, люю, єш, сов. в. обголи́ти, лю́, лиш, гл. 1) Обнажать, обнажить. 2) Обривать, обрить. Взяли його у світлоньку, обголили головоньку. Чуб. V. 983. 3) Забирать, забрать все, обобрать. Більше за всіх нас прикащик Сухоперний обголив. Г. Барв. 470.