Словарь української мови (1924)/обворожувати
| ◀ обворожити | Словарь української мови О обворожувати |
обв'язати ▶ |
|
Обворо́жувати, жую, єш, сов. в. обворожи́ти, жу́, жиш, гл. Обвораживать, обворожить, околдовать, очаровывать, очаровать. Обворожував людей і бувало так, що занапастить чоловіка на ввесь вік. Грин. I. 42. Але часом, кажуть, неначе хто чоловіка обійде або обворожить. Левиц. Пов. 26.