Словарь української мови (1924)/обвикати
| ◀ обвидніти | Словарь української мови О обвикати |
обвинуватити ▶ |
|
Обвика́ти, ка́ю, єш, сов. в. обви́кнути, ну, неш, гл. Осваиваться, освоиться, привыкать, привыкнуть. Як кіт у хаті обвикне, то не втіче. Лебед. у. Попервах лякались, а там, як обвикли, то ше сами налякають. Драг. 62. Втікає молода од свекрухи до матері, поки обвикне в чоловіка. Г. Барв. 319.