Словарь української мови (1924)/оббурдюжитися

Словарь української мови
Борис Грінченко
О
оббурдюжитися
Берлін: Українське слово, 1924

Оббурдю́житися, жуся, жишся, гл. Упасть съ высоты. Оббурдюжився, аж земля репнула. Черном.