Словарь української мови (1924)/обашлувати
| ◀ обачно | Словарь української мови О обашлувати |
обашморити ▶ |
|
Обашлува́ти, лу́ю, єш, гл. Пообѣщать, дать обѣтъ. Батько обашлував синові теля на господарство. Рк. Левиц. Я обашлував на церкву хоругов зробити.