Словарь української мови (1924)/обаранити
| ◀ обапольний | Словарь української мови О обаранити |
обараніти ▶ |
|
Обара́нити, ню, ниш, гл. Окружить со всѣхъ сторонъ, напасть со всѣхъ сторонъ. Діти обаранили мене за гостинцями. Рк. Левиц. Обаранили колісничку: одна в одну щоку цілує, друга — в другу. Мир. Пов. II. 70. Собаки його обаранили. Грин. II. 204. Бджоли як обаранили його. Мнж. 113.