Словарь української мови (1924)/обаполи
◀ обапол | Словарь української мови О обаполи |
обаполок ▶ |
|
Оба́поли, нар. 1) По обѣимъ сторонамъ. 2) Вокругъ, во всѣ стороны. Упаде на могилу, туже, розливається, аж обаполи луна розлягається. Волч. у.
◀ обапол | Словарь української мови Борис Грінченко О обаполи |
обаполок ▶ |
|
Словарь української мови — О
обаполи
Борис Грінченко
1924
Оба́поли, нар. 1) По обѣимъ сторонамъ. 2) Вокругъ, во всѣ стороны. Упаде на могилу, туже, розливається, аж обаполи луна розлягається. Волч. у.