Словарь української мови (1924)/об'їзджати
| ◀ об'їзд | Словарь української мови О об'їзджати |
об'їздити ▶ |
|
Об'їзджа́ти, джа́ю, єш, сов. в. об'ї́хати, ї́ду, деш, гл. Объѣзжать, объѣхать. Хто просто їде, той дома ночує, а хто об'їзжає, той в лісі блукає. Ном. № 11404.