Словарь української мови (1924)/кістяк

by Борис Грінченко

◀ кість

Словарь української мови Борис Грінченко К кістяк

кістяний ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Кістя́к, ка́, м. 1) Скелетъ или часть его. Кістяки тлітимуть собі в домовині до страшного суду. Г. Барв. 460. Вирветься злющий з домовини та й задушить живу людину руками-кістяками. Г. Барв. 459. Кінську голову, костяк на порозі положить. ЗОЮР. II. 17. 2) Греческій орѣхъ. 3) Сѣрый рѣчной ракъ съ широкими клешнями. Браун. 32. См. Залізняк.