Словарь української мови (1924)/кінчати

by Борис Грінченко

◀ кінчастий

Словарь української мови Борис Грінченко К кінчати

кінчатий ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Кінча́ти, ча́ю, єш, с. в. кінчи́ти, чу́, чи́ш, гл. 1) Оканчивать, кончать, кончить. Кінчаючи своє слово до шановного читця, повинен додать… Ном., стр. VII. У роскоші кінчають вік щасливий. 2) Добивать. Розійшлися гайдамаки… з ножем у халяві жидів кінчать. Шевч. 208. Було тобі жидів кінчать, ляшків не займати. Нп.