Словарь української мови (1924)/кріпко
| ◀ кріпкий | Словарь української мови К кріпко |
кріпость ▶ |
|
Крі́пко, нар. 1) Крѣпко, сильно. Тут, обнявшись кріпко, ми загинем вкупі. Сніп. 2) Очень. Кріпко стереглись наші дівчата панських парубків. О. 1862. V. 109.