Словарь української мови
Борис Грінченко
К
кріп
Берлін: Українське слово, 1924

Кріп, кро́пу, м. 1) Раст. Укропъ, Anethum graveolens. Лв. 96. Ой кріп та ромен та петрушечка. Чуб. V. 11. 2) = Окріп. Вх. Лем. 428.