Словарь української мови
Борис Грінченко
К
круговий
Берлін: Українське слово, 1924

Кругови́й, а́, е́. 1) Круговой. Вода, коли в неї кинеш камінь, росходиться круговими хвилями. Ком. II. 2) Названіе вѣтра. Иноді так, що вітер круговий подме.